Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Українська

за-се́-ле-ни·й

Дієприкметник, прикметникове відмінювання 1a.

Префікс: за-; корінь: -сел-; суфікс: -ен- ; закінчення: -ий

дієприкм. пас. мин. ч. до заселити ◆ Головань займав дві кімнати в густо заселеній квартирі. Микола Руденко, «Остання шабля», 1959 р. ◆ Знайти коня в цих рідко заселених горах було нелегко. Олесь Гончар, «Твори в двох томах, т. I», 1954 р.
у знач. прикм. який має населення ◆ Юрба з навісним лементом жене Тірцу, аж поки та зникає з заселеного обшару. Леся Українка, «Твори в п'яти томах, т. II», 1951 р.

Найтісніша спорідненість
іменники: заселеність, заселення дієслова: заселити, заселяти

Похідне утворення від заселити, див.

Список перекладів
Англійська_en: populated ^(en) (по́п'юлейтід), inhabited ^(en) (інге́бітід), settled ^(en) (се́тлд), (біол.) stocked ^(en) (стокт) Російська_ru: заселённый ^(ru) (засєльо́нний) од. Французька_fr: peuplé ^(fr) (пьопле́)

заселений