містич
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | мі́стич | мі́стичі |
| Р. | мі́стича | мі́стичів |
| Д. | мі́стичеві мі́стичу |
мі́стичам |
| З. | мі́стича | мі́стичів |
| Ор. | мі́стичем | мі́стичами |
| М. | мі́стичеві мі́стичу |
мі́стичах |
| Кл. | мі́стичу | мі́стичі |
мі́с-тич
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 4a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -міст-; суфікс: -ич.
Вимова ред.
- МФА : [ˈmʲistet͡ʃ] (одн.), [ˈmʲistet͡ʃʲi] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- істор. група міського населення, що володіла повними првами… ◆ Статус міської верхівки і повноправних містичів, які пізніше почали називатися міщанами, був високим з моменту виникнення міст.
Синоніми ред.
Антоніми ред.
Гіпероніми ред.
Гіпоніми ред.
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |