молодець
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | молоде́ць | молодці́ |
| Р. | молодця́ | молодці́в |
| Д. | молодце́ві молодцю́ |
молодця́м |
| З. | молоде́ць | молодці́ |
| Ор. | молодце́м | молодця́ми |
| М. | молодці́ молодця́ |
молодця́х |
| Кл. | молодцю́* | молодці́* |
мо-ло-де́ць
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 5*b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -молод-; суфікс: -ець.
Вимова ред.
- МФА : [mɔlɔˈdɛt͡sʲ] (одн.), [mɔloˈd͡zʲt͡sʲi] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- молода неодружена людина; парубок [≈ 1][▲ 1] ◆ немає прикладів застосування.
- нар.-поет. також моло́дець статна здорова молода людина міцного складу, бравого вигляду [≈ 2][▲ 2] ◆ Йде. А назустріч виходить з лісу дідусь із зеленою бородою й питає: — Куди ти йдеш, молодче? , «Антологія українського міфу: Потойбіччя»
- у знач. присудк. сл., розм. уживається для висловлення похвали людині за відмінну роботу або за її позитивні якості. [▲ 3] ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |
| Список перекладів | |
| Список перекладів | |