манкурт

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	манку́рт	манку́рти
Р.	манку́рта	манку́ртів
Д.	манку́ртові манку́рту	манку́ртам
З.	манку́рта	манку́ртів
Ор.	манку́ртом	манку́ртами
М.	манку́ртові манку́рту	манку́ртах
Кл.	манку́рту	манку́рти

ман-ку́рт

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -манкурт-.

Вимова

• МФА : [mɐnˈkurt] (одн.), [mɐnˈkurte] (мн.)

• прослухати вимову

  noicon

• УФ: [манку́рт]

Семантичні властивості

Значення

1. книжн. людина, що втратила зв'язок зі своєю нацією, її історією та культурою ◆ – Ах, облиште цю соціальну демагогію для лівих манкуртів. Дмитро Джангіров, «Іміджмейкер із Москви», 2006 р.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: манкуртизація дієслова: манкуртизуватися

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів