літера
УкраїнськаРедагувати
Морфосинтаксичні ознакиРедагувати
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | лі́тера | лі́тери |
| Р. | лі́тери | лі́тер |
| Д. | лі́тері | лі́терам |
| З. | лі́теру | лі́тери |
| Ор. | лі́терою | лі́терами |
| М. | лі́тері | лі́терах |
| Кл. | лі́теро* | лі́тери* |
лі́-те-ра
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -літер-; закінчення: -а.
ВимоваРедагувати
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивостіРедагувати
ЗначенняРедагувати
- письмовий знак, що позначає звук або сполучення звуків мови; буква. ‖ істор. металевий брусочок із випуклим зображенням цього знака, що вживався для друкарського лінотипного набору. [≈ 1] ◆ немає прикладів застосування.
- у системах обробки інформації: елемент алфавіту; елемент літерного набору. ◆ немає прикладів застосування.
- чого, перен. суто формальне значення чого-небудь. ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
ХолонімиРедагувати
МеронімиРедагувати
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізмиРедагувати
КолокаціїРедагувати
Прислів'я та приказкиРедагувати
Споріднені словаРедагувати
| Найтісніша спорідненість | |
ЕтимологіяРедагувати
Від ??
ПерекладРедагувати
| Список перекладів | |
| Список перекладів | |
| Список перекладів | |
ДжерелаРедагувати
- Словник УЛІФ: літера
- літера // Словник української мови : в 11 т. — Київ: Наукова думка, 1970—1980.