кілок

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	кіло́к	кілки́
Р.	кілка́	кілкі́в
Д.	кілко́ві кілку́	кілка́м
З.	кіло́к	кілки́
Ор.	кілко́м	кілка́ми
М.	кілко́ві кілку́	кілка́х
Кл.	кілку́*	кілки́*

кі-ло́к

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3*b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -кіл-; суфікс: -ок.

Вимова

• МФА : [kʲiˈlɔk] (одн.), [kʲilˈkɪ] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

[1]

[3]

Значення

1. груба палиця (іноді — жердина), загострена з одного кінця ◆ немає прикладів застосування.
2. дерев'яний стрижень, закріплений у чому-небудь для вішання одягу тощо ◆ немає прикладів застосування.
3. на струнних музичних інструментах: дерев'яні або металеві кілки, до яких прикріплюються струни. ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

груба палиця
Польськаpl: kołek (pl) чол. Російськаru: колок (ru) чол.

дерев'яний стрижень

дерев'яні або металеві кілки, до яких прикріплюються струни

Джерела

• Словник УЛІФ: кілок