Морфосинтаксичні ознаки
ред.
| відмінок
|
однина
|
множина
|
| Н.
|
ко́рінь
|
ко́рені
|
| Р.
|
ко́реня
|
ко́ренів
|
| Д.
|
ко́реневі
ко́реню
|
ко́реням
|
| З.
|
ко́рінь
|
ко́рені
|
| Ор.
|
ко́ренем
|
ко́ренями
|
| М.
|
ко́реню
|
ко́ренях
|
| Кл.
|
ко́реню*
|
ко́рені*
|
ко-рінь
Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 2*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -корінь-.
Семантичні властивості
ред.
- частина рослини, що міститься в землі й за допомогою якої рослина всмоктує з ґрунту воду з поживними речовинами. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ корінь дерева
- деревина або речовина цієї частини рослини. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ немає прикладів застосування.
- підземна частина деяких рослин (моркви, буряків, петрушки тощо), що її вживають у їжу. [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ немає прикладів застосування.
- частина зуба, волоса, нігтя тощо, яка міститься в тілі. [≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4] ◆ немає прикладів застосування.
- початок, походження чого-небудь. [≈ 5][≠ 5][▲ 5][▼ 5] ◆ немає прикладів застосування.
- основа, джерело, головна причина чого-небудь. [≈ 6][≠ 6][▲ 6][▼ 6] ◆ немає прикладів застосування.
- головна частина слова (без афіксів), що виражає його основне (лексичне) значення й не поділяється на морфеми. [≈ 7][≠ 7][▲ 7][▼ 7] ◆ корінь слова
- матем. величина, яка з піднесенням її до певного ступеня дає дане число. [≈ 8][≠ 8][▲ 8][▼ 8] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.
Прислів'я та приказки
ред.
Від ??
| частина рослини, що міститься в землі й за допомогою якої рослина всмоктує з ґрунту воду з поживними речовинами
|
|
|
|
| деревина або речовина цієї частини рослини
|
|
|
| підземна частина деяких рослин
|
|
|
| частина зуба, волоса, нігтя тощо, яка міститься в тілі
|
|
|
| початок, походження чого-небудь
|
|
|
| основа, джерело, головна причина чого-небудь
|
|
|
| величина, яка з піднесенням її до певного ступеня дає дане число
|
|
|
прослухати вимову?, файл