колисковий

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	колиско́вий	колиско́ва	колиско́ве	колиско́ві
Р.	колиско́вого	колиско́вої	колиско́вого	колиско́вих
Д.	колиско́вому	колиско́вій	колиско́вому	колиско́вим
З.	колиско́вого (іcт.) колиско́вий (неіст.)	колиско́ву	колиско́ве	колиско́вих (іст.) колиско́ві (неіст.)
О.	колиско́вим	колиско́вою	колиско́вим	колиско́вими
М.	колиско́вім колиско́вому	колиско́вій	колиско́вім колиско́вому	колиско́вих

ко-лис-ко́-вий

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -колиск-; суфікс: -ов; закінчення: -ий.

Вимова

• МФА: [kɔleˈskɔu̯ei̯]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: колиска

Етимологія

Від колиса́ти «колихати», колиса́нка «колискова пісня; [дитяча колиска]», коли́ска, колиско́ва «пісня, яку співають, заколисуючи дитину», колисочний «колисковий» Пі; — рос. колыса́ть «гойдати, колихати», білор. калыса́чка «колиска», білор. калы́ска «тс.», пол. kołysać «гойдати, колихати, коливати», чеськ. kolisati «колихати; коливатися, вагатися; [гойдати, коливати]» (рідк.) (з слц.), словац. kolísat «тс.», в.-луж. kołsać «гойдати на колінах»; — psl. kolysati «колисати, коливати» (пн.), як і паралельне kolyxati «тс.», найчастіше зближується з псл. коliti «кружляти, крутити, вертіти», представленим у пол. kołować «тс.; колесити, колувати», ст. пол. kolić «кружляти», сербохорв. koliti «оточити» (ст.), укр. колува́ти «рухатися по колу; їхати в об'їзд, об'їжджати», яке походить від kolo «коло, круг; колесо», nop. також мак. коле «колисав, гойдає»; виведення пол. kołysać від *коłysa, гіпотетичного демінутива до koło (Matusiak Por. jęz. II 136—138), недостатньо аргументоване; неприйнятне тлумачення північнослов'янських форм як звуконаслідувальних утворень (Bern. І 545); заслуговує на увагу виведення з словотворчого компонента ко- і основи *ib-sa-, реконструйованої у зв'язку з лат. laĩbs «тонкий, слабий» (ЭССЯ 10, 130, 165—166) або з лат. lībrāre «розгойдувати, кидати» (Holub—Lyer 248; Machek ESJČS 214; Sborník FFBrU I 84).— Фасмер II 299; Sławski II 376 —379; Brückner 249. — Див. ще ко́ло¹. — Пор. колиба́ти.

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: колисковий
• Колисковий // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
• колисковий на Lingvo.ua