кодифікація

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	кодифіка́ція	кодифіка́ції
Р.	кодифіка́ції	кодифіка́цій
Д.	кодифіка́ції	кодифіка́ціям
З.	кодифіка́цію	кодифіка́ції
Ор.	кодифіка́цією	кодифіка́ціями
М.	кодифіка́ції	кодифіка́ціях
Кл.	кодифіка́ціє*	кодифіка́ції*

ко-ди-фі-ка́-ці-я

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -кодиф-; суфікси: -ік-аці; закінчення: -я.

Вимова

• МФА: [kɔdefʲiˈkɑt͡sʲijɐ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. зведення в єдине ціле (в кодекс) різних правових законів, постанов тощо. ◆ немає прикладів застосування.

Гіпероніми

1. систематизація, стандартизація, впорядкування

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• кодифікація права

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від укр. ко́декс «сукупність законів у якій-небудь галузі права; сукупність правил поведінки, звичок, переконань тощо; старовинний рукопис в оправі»; — болг. мак. ко́декс, білор. ко́дэкс, пол. в.-луж. коdeks, чеськ. kodex, словац. kódex, сербохорв. ко̀декс, словен. kódeks; — запозичення з латинської мови; лат. cōdex «стовбур дерева, колода, пень; навоскована дощечка для письма, книга; записна книжка, книжка для заміток» разом з архаїчним варіантом caudex «тс.» пов'язане з дієсловом cūdo «б’ю», спорідненим з д.-в.-нім. houwan «рубати, бити», дав.-англ. hēawan «тс.», тох. А ко- «вбивати», тох. Б kau- «тс.», лит. káuti «бити, кувати», psl. kovati, укр. кува́ти. — СІС336; Шанский ЭСРЯ II 8, 185; Фасмер II 275; Горяев 148; Kopaliński 500; Holub— Lyer 246; Младенов 244; Bern. I 593; Walde—Hofm. I 185, 186, 300 —301; Ernout— Meillet I 106, 130. — Див. ще кува́ти.— Пор. код.

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: кодифікація