ковтати
Українська
ред.ко́втати
ред.Морфосинтаксичні ознаки
ред.| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | ко́втаю | ко́втав | ко́втатиму | — |
| Ти | ко́втаєш | ко́втав ко́втала | ко́втатимеш | ко́втай |
| Він Вона Воно |
ко́втає | ко́втав ко́втала ко́втало | ко́втатиме | — |
| Ми | ко́втаєм(о) | ко́втали | ко́втатимем(о) | ко́втаймо |
| Ви | ко́втаєте | ко́втали | ко́втайте | |
| Вони | ко́втають | ко́втали | ко́втатимуть | — |
| Дієприкм. теп. ч. | ко́втающий | |||
| Дієприкм. мин. ч. | ко́втавший | |||
| Дієприсл. теп. ч. | ко́втая | |||
| Дієприсл. мин. ч. | ко́втав, ко́втавши | |||
| Пас. дієприкм. теп. ч. | ко́втаемый | |||
| Пас. дієприкм. мин. | — | |||
| Безособова форма | ко́втаовано | |||
ко́в-та-ти
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.
Корінь: -ковта-; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова
ред.- МФА: [ˈkɔu̯tɐte]
Прослухати вимову
- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Від ко́вта́ти² «бити, стукати; битися, стукатися» СУМ, Ж, ко́втатися «стукатися крашанками (напівобрядова дитяча гра)» Me, ковт (вигук, що відтворює звук від удару) Ж; — рос. колта́ть «хитати; кульгати, шкандибати», пол. kiełtać «різати; молоти; коливати, ворушити, мішати», мак. се клътя «хитатися»;— *kъl̥tati «ворушити, хитати, штовхати», пов'язане чергуванням голосних з psl. *koltiti «колотити». — Sławski II 147; Bern. I 660. — Див. ще колоти́ти.
Переклад
ред.| Список перекладів | |
ковта́ти
ред.Морфосинтаксичні ознаки
ред.| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | ковта́ю | ковта́в | ковта́тиму | — |
| Ти | ковта́єш | ковта́в ковта́ла | ковта́тимеш | ковта́й |
| Він Вона Воно |
ковта́є | ковта́в ковта́ла ковта́ло | ковта́тиме | — |
| Ми | ковта́єм(о) | ковта́ли | ковта́тимем(о) | ковта́ймо |
| Ви | ковта́єте | ковта́ли | ковта́йте | |
| Вони | ковта́ють | ковта́ли | ковта́тимуть | — |
| Дієприкм. теп. ч. | ковта́ющий | |||
| Дієприкм. мин. ч. | ковта́вший | |||
| Дієприсл. теп. ч. | ковта́я | |||
| Дієприсл. мин. ч. | ковта́в, ковта́вши | |||
| Пас. дієприкм. теп. ч. | ковта́емый | |||
| Пас. дієприкм. мин. | — | |||
| Безособова форма | ковта́овано | |||
ков-та́-ти
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.
Корінь: -ковта-; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова
ред.- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- рухаючи м'язами горла, проштовхувати вміст чого-небудь із порожнини рота в стравохід і шлунок ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- розм. пити або їсти що-небудь жадібно, квапливо; глитати [≈ 2] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- втягувати в себе разом з повітрям (дим, газ, куряву і т. ін.) ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- вимовляти слова, окремі звуки швидко, нерозбірливо ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- перен., розм. захоплено, не відриваючись, читати у великій кількості книжки, журнали, твори певного жанру і т. ін. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- перен. поглинати, захоплювати що-небудь ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Від ковта́ти¹ «глитати», [ковка́ти ВеБ, колка́ти Ж] «тс.», ко́вкнути «ковтнути» Ж, ковто́к, ковта́льний «пов'язаний з ковтанням», ковть (виг.);— рос. клотну́ть «ковтнути», колто́к «ковток», білор. каўта́ць «ковтати», чеськ. klutati «тс.»;— *kъl̥tati «ковтати», пов'язане паралелізмом початкових приголосних з psl. *glъtati, укр. глита́ти «тс.».— Фасмер І 414—415, II 297; Machek ESJČ 132; Bern. I 309. — Пор. глита́ти.
Переклад
ред.| рухаючи м'язами горла, проштовхувати вміст чого-небудь із порожнини рота в стравохід і шлунок | |
| пити або їсти що-небудь жадібно, квапливо; глитати | |
| втягувати в себе разом з повітрям (дим, газ, куряву і т. ін.) | |
| вимовляти слова, окремі звуки швидко, нерозбірливо | |
| захоплено, не відриваючись, читати у великій кількості книжки, журнали, твори певного жанру і т. ін.). | |
| поглинати, захоплювати що-небудь | |
Джерела
ред.- Словник української мови: в 20 т. / НАН України, Укр. мовно-інф. фонд; за ред. В. М. Русанівського. — К. : Наук. думка, 2010—. — ISBN 978-966-00-1050-5