ковила
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | ковила́ | — |
| Р. | ковили́ | — |
| Д. | ковилі́ | — |
| З. | ковилу́ | — |
| Ор. | ковило́ю | — |
| М. | ковилі́ | — |
| Кл. | ковило́* | — |
ко-ви-ла́
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 1b за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Корінь: -ковил-; закінчення: -а.
Вимова ред.
- МФА: [kɔu̯eˈlɑ]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- трав'яниста степова рослина родини злакових із вузькими листками та квітками, зібраними в пухнасті волоті; тирса. [≈ 1][▲ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |
Джерела ред.
- Словник УЛІФ: ковила
- Ковила // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ковила на Lingvo.ua