Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	ки́даю	ки́дав ки́дала	ки́датиму	—
Ти	ки́даєш	ки́дав ки́дала	ки́датимеш	ки́дай
Він Вона Воно	ки́дає	ки́дав ки́дала ки́дало	ки́датиме	—
Ми	ки́даєм(о)	ки́дали	ки́датимем(о)	ки́даймо
Ви	ки́даєте	ки́дали		ки́дайте
Вони	ки́дають	ки́дали	ки́датимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	ки́даючи
Дієприсл. мин. ч.	ки́давши
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Безособова форма	—

ки́-да-ти

Корінь: -кид-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

[1]

махнувши рукою (кистю), примушувати летіти, падати те, що є в руці. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
спрямовувати, поширювати. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість
іменники: кид, кидання, кидок, кидавка, кидальник, кидій прикметники: кидальний дієслова: кинути, накинути

Від ?

махнувши рукою (кистю), примушувати летіти, падати те, що є в руці
Іспанська_es: echar, tirar, arrojar, lanzar, botar Англійська_en: throw, cast, fling Російська_ru: кидать ^(ru)

спрямовувати, поширювати

кидати