Українська
Редагувати

Морфологічні та синтаксичні властивостіРедагувати

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я приму́шую приму́шував приму́шуватиму  —
Ти приму́шуєш приму́шував
приму́шувала
приму́шуватимеш приму́шуй
Він
Вона
Воно
приму́шує приму́шував
приму́шувала
приму́шувало
приму́шуватиме  —
Ми приму́шуєм(о) приму́шували приму́шуватимем(о) приму́шуймо
Ви приму́шуєте приму́шували приму́шуйте
Вони приму́шують приму́шували приму́шуватимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. приму́шуючи
Дієприсл. мин. ч. приму́шувавши
Безособова форма [[{{{3}}}но]]

примушувати (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a. Відповідне дієслово доконаного виду — примусити.


Префікс: при-; корінь: -муш-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

ВимоваРедагувати

Семантичні властивостіРедагувати

ЗначенняРедагувати

  1. галиц. те ж саме, що силувати.

СинонімиРедагувати

АнтонімиРедагувати

ГіперонімиРедагувати

ГіпонімиРедагувати

ХолонімиРедагувати

МеронімиРедагувати

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізмиРедагувати

КолокаціїРедагувати

Прислів'я та приказкиРедагувати

Споріднені словаРедагувати

Найтісніша спорідненість

ЕтимологіяРедагувати

Від пол. przymuszać < пол. musieć < нім. müssen (укр. бути за повинного).

ПерекладРедагувати

Список перекладів

ДжерелаРедагувати

  1. І. Нечуй-Левицький. «Сьогочасна часописна мова на Україні».