каламутник
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | каламу́тник | каламу́тники |
| Р. | каламу́тника | каламу́тників |
| Д. | каламу́тникові каламу́тнику |
каламу́тникам |
| З. | каламу́тника | каламу́тників |
| Ор. | каламу́тником | каламу́тниками |
| М. | каламу́тникові, каламу́тнику | каламу́тниках |
| Кл. | каламу́тнику | каламу́тники |
ка-ла-му́т-ник
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -каламут-; суфікс: -ник.
Вимова ред.
- МФА : [kɐlɐˈmutnek] (одн.), [kɐlɐˈmutneke] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- розм. той, хто підбурює проти когось, чогось, спричиняє неспокій, незлагоду. [≈ 1] ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |