каламутник

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	каламу́тник	каламу́тники
Р.	каламу́тника	каламу́тників
Д.	каламу́тникові каламу́тнику	каламу́тникам
З.	каламу́тника	каламу́тників
Ор.	каламу́тником	каламу́тниками
М.	каламу́тникові, каламу́тнику	каламу́тниках
Кл.	каламу́тнику	каламу́тники

ка-ла-му́т-ник

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -каламут-; суфікс: -ник.

Вимова

• МФА : [kɐlɐˈmutnek] (одн.), [kɐlɐˈmutneke] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. розм. той, хто підбурює проти когось, чогось, спричиняє неспокій, незлагоду. ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: каламут прикметники: каламу́тний дієслова: каламутити

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: каламутник