Українська
ред.

Морфосинтаксичні ознаки ред.

відмінок однина множина
Н. забага́нка забага́нки
Р. забага́нки забага́нок
Д. забага́нці забага́нкам
З. забага́нку забага́нки
Ор. забага́нкою забага́нками
М. забага́нці забага́нках
Кл. забага́нко* забага́нки*

за-ба-га́н-ка

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: за-; корінь: -баг-; суфікси: ; закінчення: .

Вимова ред.

Семантичні властивості ред.

Значення ред.

  1. примхливе бажання, каприз ◆ Інститут же так близько! Зайти? Навіщо? І за хвилину ця раптова забаганка обернулась у непоборну потребу. В. Підмогильний, «Місто»

Синоніми ред.

  1. каприз

Антоніми ред.

Гіпероніми ред.

Гіпоніми ред.

Холоніми ред.

Мероніми ред.

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.

Колокації ред.

Прислів'я та приказки ред.

Споріднені слова ред.

Найтісніша спорідненість

Етимологія ред.

Від багти́ «бажати», багчи́, багнути, багати, бажати, бажи́ти Ж, бажати, бага́ Ж, бажни́й Ж), вибага́ти «вигадувати; розуміти; виявляти примхливі бажання» Ж, ви́баг, вибаганка «примха» Ж, ви́багливець Ж, вибагливий, виба́жний, забага́ти, за́баг Ж, заба́ганка, наба́жний, незаба́гливий] Ж, побажа́ння, прибага́ти, приба́гти, прибагну́ти, прибаг Пі), приба́жний «бажаний з примхи», приба́гом «випадково, з примхи»; — рос. бажа́ть, рос. бажи́ть, білор. бажа́ць, пол. zabagać się, чеськ. bažiti, словац. bažiť, bahnuť; — psl. *bagti, bagnǫti, *bažēti <*bagēti, утворення від того самого кореня, що й укр. бага́ття; пряме значення в минулому — «горіти, пектись», далі, очевидно, «терпіти спрагу» (Пор. пражити «смажити» — прагнення «бажання»); пов'язання з лит. gobė́tis «бажати, бути хтивим» і припущення метатези b і g на слов'янському ґрунті (Machek ESJČ 49) непереконливе.— Коломієць УМЛШ 1967/6, 13—14;ЭССЯ 1, 123—124; Sł. prasł. I 179— 180; Sadn.— Aitz. VWb. I 107; Bern. I 38.Див. ще бага́ття.— Пор. збагну́ти.


Переклад ред.

Список перекладів

Джерела ред.

  • Словник УЛІФ: забаганка
  • Великий тлумачний словник сучасної української мови, упор. Бусел В.Т. Київ, Перун, 2005
  • Ніковський А. Словник українсько-російський. Київ, — 1927.