жид

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	жи́д	жиди́
Р.	жи́да	жиді́в
Д.	жи́дові жи́ду	жида́м
З.	жи́д	жиді́в
Ор.	жи́дом	жида́ми
М.	жи́дові жи́ді	жида́х
Кл.	жи́де	жиди́

жи́д

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1с за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -жид-.

Вимова

• МФА: ['ʒɪd]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. чоловік юдейського віросповідання, юдей. ◆ Лєон Гаммершляґ, високий і статний жид з кругло підстриженою бородою, прямим носом і червоними мов малини устами. Іван Франко, «Борислав сміється»
2. ізраїльтянин, представник народу, що становить основне населення Ізраїлю.

Синоніми

1. єврей, гебрей, юдей (іудей)
2. ізраїльтянин

Антоніми

1. —
2. —

Гіпероніми

1. —
2. семіт

Гіпоніми

1. —
2. галеянин, самарянин, юдей, юдеянин,

Холоніми

1. —
2. —

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: жидик, жидок, жидочок, жидуньо, жидуля, жидівочка ін. іменники: жидівка, жидовин, жидовина, жидюга, жидяка, жидва, жидова, жидівство, жидолюбство прикметники: жидів, жидівський дієслова: жидовіти, жидувати

Етимологія

Від ??

Переклад

віросповідання
Англійськаen: Jew Німецькаde: Jude (de) чол., =en, -e Польськаpl: żyd, Żyd Російськаru: еврей, иудей

ізраїльтянин

Джерела

• Словник УЛІФ: жид
• Російсько-український словник, гол. ред.: А. Кримський, С. Єфремов; ред.: В. М. Ганцов, Г. К. Голоскевич, М. М. Грінченкова, 1924-1933
• Словарь росийсько-український, гол. ред.: М. Уманець, А. Спілка, Львів, Друкарня НТШ, 1893-1899.