доумуватися
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | доуму́юся (-сь) | доумува́вся, (-всь) доумува́лася, (-лась) | доумува́тимуся доумува́тимусь |
— |
| Ти | доуму́єшся | доумува́вся, (-всь) доумува́лася, (-лась) | доумува́тимешся | доуму́йся |
| Він Вона Воно |
доуму́ється | доумува́вся, (-всь) доумува́лася, (-лась) доумува́лося, (-лось) | доумува́тиметься | — |
| Ми | доуму́єм(о)ся (-сь) | доумува́лися | доумува́тимем(о)ся (-сь) | доуму́ймося (-сь) |
| Ви | доуму́єтеся (-сь) | доумува́лися | доуму́йтеся (-сь) | |
| Вони | доуму́ються | доумува́лися, (-лись) | доумува́тимуться | — |
| Дієприкм. теп. ч. | ||||
| Дієприкм. мин. ч. | ||||
| Дієприсл. теп. ч. | доуму́ючись | |||
| Дієприсл. мин. ч. | доумува́вшись | |||
| Пас. дієприкм. теп. ч. | — | |||
| Безособова форма | — | |||
до-у-му́-ва-ти-ся
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, зворотне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a. Відповідне дієслово доконаного виду — довмитися.
Префікс: до-; корінь: -ум-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти; постфікс: -ся.
Вимова ред.
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- діал. проявляти хист, уміння при вирішення якогось завдання; виходити із скрутного становища. [≈ 1][≠ 1] ◆ Коли б було не довмився, що робить, то тяжкеє б лихо сталося Лебедин
- діал., док., прот. прийняти невиважене рішення. ◆ Оце ж ти довмився, а якби вони тебе побачили?
Синоніми
- ↑ додумуватися, кметити, метикувати, мізкувати
- ↑ ?
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| проявляти хист, уміння при вирішення якогось завдання; виходити із скрутного становища | |
| прийняти невиважене рішення | |