горіти

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	горю́	горі́в	горі́тиму	—
Ти	гори́ш	горі́в горі́ла	горі́тимеш	гори́
Він Вона Воно	гори́ть	горі́в горі́ла горі́ло	горі́тиме	—
Ми	гори́м (-имо́)	горі́ли	горі́тимем(о)	горі́м(о)
Ви	горите́	горі́ли		горі́ть
Вони	горя́ть	горі́ли	горі́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	горячи́
Дієприсл. мин. ч.	горі́вши
Безособова форма	—

го-рі́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 5b.

Корінь: -гор-; суфікс: -і; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [ɦoˈrʲite]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. піддаватися дії вогню, знищуватися вогнем, гинути у вогні. ◆ Здалося Кавунові, що горить його двір, палає його клуня. І. С. Нечуй-Левицький, «II, 1956, 212)»
2. давати або випромінювати світло; світитися. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
3. перен. бути в жару, відчувати жар (перев. від хвороби). ◆ Голова горить, і тіло болить. Марко Вовчок, І, 1955, 353 ◆ Олечка горіла, лоб і руки були такими гарячими, що холодні компреси не допомагали. Антон Хижняк, Тамара, 1955, 189).
4. перен. червоніти від приливу крові; ставати гарячим. ◆ Щоки в неї горіли, в грудях тріпалося прикре почуття несповненого обов'язку… Михайло Коцюбинський, I, 1955, 314 ◆ Я йшов додому і відчував, як у мене горіли вуха. Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 171
5. перен., звичайно чим пройматися сильним почуттям, пристрасно захоплюватися якоюсь справою, віддаватися чому-небудь. ◆ Я горів бажанням пробитися на широкий шлях театральної творчості (Минуле українського театру, 1953, 96) . ◆ Над цією скринькою людина трудилася, певно, не один тиждень, і не просто майструвала, а горіла натхненням. Іван І. Волошин, Дні…, 1958, 9
6. перен. виражати сильне почуття, захоплення чимось, напруження думки. ◆ Широке, розрум'янене обличчя Варивопа горіло захватом і силою. Михайло Стельмах, На… землі, 1949, 409)
7. сяяти яскравим блиском або виділятися яскравими фарбами, кольорами. ◆ На клумбах горіли маки, а ранні левкої тільки що розпускались (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 392 ◆ На грудях голови артілі Давида Васильовича Бойка горять дві золоті медалі. Іван Цюпа, «Україна…, 1960, 252)»
8. блищати (про очі, які виражають сильне почуття, захоплення чимось, напружену думку). ◆ Очі, сірі, сховані в пухкі водянисті мішечки, лукаво мінилися, горіли завзяттям. Ю. О. Збанацький, «Єдина, 1959, 164)»
9. пересихати на стеблі. ◆ Майже заразом з ячменями просилися на збирання і пшениці, горіли гречки Іван Ле, «Вспопі…, 1960, 4» ◆ Уже третій тиждень віяв суховій, і молода ярина почала горіти під ним. П. Й. Панч, «В дорозі, 1959, 46»
10. псуватися, нагріваючись від злежування при доступі кисню; пріти, гнити. ◆ Сіно горить у стіжку.
11. розм. швидко зношуватися, рватися ◆ — Позалатувала [ватянку] трохи… Але чи надовго… — Ну, просто горить усе на ньому! (Андрій Головко II, 1957, 576 ◆ Взуття на хлопцях так і горить. Павло Автомонов, Коли розлуч. двоє, 1959, 158)
12. перен., розм. зазнавати невдачі в якій-небудь справі. ◆ З другого ж спектаклю театр імені Лесі Українки почав горіти Ю. К. Смолич, «Театр…, 1940, 212)» ◆ — Я ще трохи посиджу в читалці. Горю на молекулярній фізиці, як атом у реакторі. В. М. Собко, «Матв. затока, 1962, 298)»
13. перен., розм. не виконуватися, не здійснюватися. ◆ [Валя:] Нам просто не щастить!… У такі дні залишаємось без управляючого і без інженера… План горить… Юрій Мокрієв, «П'єси, 1959, 208)»
14. перен., фам. бути виявленим, викритим у чому-небудь. ◆ Вони [вуркагани], звичайно, впіймалися знові!… — Ти партач. Удруге через тебе горю. Іван Микитенко, «II, 1957, 339»

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• як мертве горить

Прислів'я та приказки

• на злодієві шапка горить

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: горіння, горня, горнятко

Етимологія

Від ?

Переклад

піддаватися дії вогню, знищуватися вогнем, гинути у вогні
Англійськаen: burn (en) Російськаru: гореть (ru)

давати або випромінювати світло; світитися

бути в жару, відчувати жар

червоніти від приливу крові; ставати гарячим

пройматися сильним почуттям, пристрасно захоплюватися якоюсь справою, віддаватися чому-небудь

виражати сильне почуття, захоплення чимось, напруження думки

сяяти яскравим блиском або виділятися яскравими фарбами, кольорами

блищати

пересихати на стеблі

псуватися, нагріваючись від злежування при доступі кисню; пріти, гнити

швидко зношуватися, рватися

зазнавати невдачі в якій-небудь справі

не виконуватися, не здійснюватися

бути виявленим, викритим у чому-небудь
Англійськаen: reveal (en)

Джерела

• Словник УЛІФ: горіти