вірник
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | ві́рник | ві́рники |
Р. | ві́рника | ві́рників |
Д. | ві́рникові ві́рнику |
ві́рникам |
З. | ві́рника | ві́рників |
Ор. | ві́рником | ві́рниками |
М. | ві́рникові ві́рнику |
ві́рниках |
Кл. | ві́рнику | ві́рники |
ві́р-ник
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -вір-; суфікси: -н-ик.
Вимова ред.
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- той, хто перебуває у вірі. ◆ Єзуїти зіграли важливу роль у поверненні багатьох вірників східного обряду у лоно Католицької Церкви.
Синоніми ред.
Антоніми ред.
- безвірний
Гіпероніми ред.
Гіпоніми ред.
Усталені словосполучення, фразеологізми ред.
Споріднені слова ред.
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
Список перекладів | |