вірник
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | ві́рник | ві́рники |
| Р. | ві́рника | ві́рників |
| Д. | ві́рникові ві́рнику |
ві́рникам |
| З. | ві́рника | ві́рників |
| Ор. | ві́рником | ві́рниками |
| М. | ві́рникові ві́рнику |
ві́рниках |
| Кл. | ві́рнику | ві́рники |
ві́р-ник
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -вір-; суфікси: -н-ик.
Вимова
ред.- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- той, хто перебуває у вірі. ◆ Єзуїти зіграли важливу роль у поверненні багатьох вірників східного обряду у лоно Католицької Церкви.
Синоніми
ред.Антоніми
ред.- безвірний
Гіпероніми
ред.Гіпоніми
ред.Усталені словосполучення, фразеологізми
ред.Споріднені слова
ред.| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Від ??
Переклад
ред.| Список перекладів | |