віадук

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	віаду́к	віаду́ки
Р.	віаду́ка	віаду́ків
Д.	віаду́ку віаду́кові	віаду́кам
З.	віаду́к	віаду́ки
Ор.	віаду́ком	віаду́ками
М.	на/в віаду́ку	на/в віаду́ках
Кл.	віаду́ку*	віаду́ки*

ві-а-ду́к

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -віадук-.

Вимова

• МФА : [ʋʲiɐˈduk] (одн.), [ʋʲiɐˈduke] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Ворохта, віядук

Значення

1. мостова споруда через яр, ущелину або через дорогу, шосе, залізничні колії. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від франц. viaduc < лат. via - шлях, дорога лат. duco - веду.

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: віадук