Українська ред.

Морфосинтаксичні ознаки ред.

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я ворча́ю ворча́в ворча́тиму  —
Ти ворча́єш ворча́в
ворча́ла
ворча́тимеш ворча́й
Він
Вона
Воно
ворча́є ворча́в
ворча́ла
ворча́ло
ворча́тиме  —
Ми ворча́єм(о) ворча́ли ворча́тимем(о) ворча́ймо
Ви ворча́єте ворча́ли ворча́йте
Вони ворча́ють ворча́ли ворча́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч. ворча́ющий
Дієприкм. мин. ч. ворча́вший
Дієприсл. теп. ч. ворча́я
Дієприсл. мин. ч. ворча́в, ворча́вши
Пас. дієприкм. теп. ч. ворча́емый
Пас. дієприкм. мин.
Безособова форма ворча́овано

вор-ча́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -ворч-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова ред.

  • МФА: [wɔrt͡ʃɐte]
  • noicon

Семантичні властивості ред.

Значення ред.

  1. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.

Колокації ред.

Прислів'я та приказки ред.

Споріднені слова ред.

Найтісніша спорідненість

Етимологія ред.

Від праслов'янської форми *vъrkěti, від котрої також виникли укр. ворча́ти, білор. ворчаць, ст.-слов. връчати, болг. връча «щебечу», серб. врчати «ворчать, роптать», словен. vrčati «ричати, браниться», словац. vrčať «гарчати», чеськ. vrkati vrčet, vrčeti «ворчати, журчати», пол. warczeć «ричати», в.-луж. vórčeć «бурчати; квакати»; н.-луж. warcaś «бурчати», болг. вряк «жаб’яче кавання», мак. врека «мекає» (про козу); споріднене лит. urkti «ричати», лат. urcare «ричати»  — Див. ще воркати


Переклад ред.

Список перекладів


Джерела ред.