ворчати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	ворча́ю	ворча́в	ворча́тиму	—
Ти	ворча́єш	ворча́в ворча́ла	ворча́тимеш	ворча́й
Він Вона Воно	ворча́є	ворча́в ворча́ла ворча́ло	ворча́тиме	—
Ми	ворча́єм(о)	ворча́ли	ворча́тимем(о)	ворча́ймо
Ви	ворча́єте	ворча́ли		ворча́йте
Вони	ворча́ють	ворча́ли	ворча́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	ворча́ющий
Дієприкм. мин. ч.	ворча́вший
Дієприсл. теп. ч.	ворча́я
Дієприсл. мин. ч.	ворча́в, ворча́вши
Пас. дієприкм. теп. ч.	ворча́емый
Пас. дієприкм. мин.	—
Безособова форма	ворча́овано

вор-ча́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Корінь: -ворч-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [wɔrt͡ʃɐte]

• Прослухати вимову

  noicon

• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від праслов'янської форми *vъrkěti, від котрої також виникли укр. ворча́ти, білор. ворчаць, ст.-слов. връчати, болг. връча «щебечу», серб. врчати «ворчать, роптать», словен. vrčati «ричати, браниться», словац. vrčať «гарчати», чеськ. vrkati vrčet, vrčeti «ворчати, журчати», пол. warczeć «ричати», в.-луж. vórčeć «бурчати; квакати»; н.-луж. warcaś «бурчати», болг. вряк «жаб’яче кавання», мак. врека «мекає» (про козу); споріднене лит. urkti «ричати», лат. urcare «ричати»  — Див. ще воркати

Переклад

Список перекладів
Російськаru: ворчать (ru)