вимовити

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я		ви́мовив	ви́мовлю	—
Ти		ви́мовив ви́мовила	ви́мовиш	ви́мов
Він Вона Воно		ви́мовив ви́мовила ви́мовило	ви́мовить	—
Ми		ви́мовили	ви́мовим(о)	ви́мовмо
Ви		ви́мовили		ви́мовте
Вони		ви́мовили	ви́мовлять	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. мин. ч.
Дієприкм. пас. мин. ч.	ви́мовлений
Безособова форма	ви́мовлено

вимовити (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.

Префікс: ви-; корінь: -мов-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. Шаблон:док. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: вимова, вимовка, вимовляння дієслова: вимовляти дієприкметники: вимовлений

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: вимовити