веремія

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	веремі́я	веремі́ї
Р.	веремі́ї	веремі́й
Д.	веремі́ї	веремі́ям
З.	веремі́ю	веремі́ї
Ор.	веремі́єю	веремі́ями
М.	веремі́ї	веремі́ях
Кл.	веремі́є*	веремі́ї*

ве-ре-мі́-я

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: верем-; корінь: --і-; суфікс: -+я-

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. розм. сильний крик, галас із метушнею, безладним рухом. ◆ [Тетяна:] Я рада була, що на Финтиків кошт погодується служивий. Но сей служивий таку веремію підняв, як чорт в лотоках Котляревський, "Москаль-чарівник"
2. вир, вихор, коловорот.
   1. буря. ◆ Пустіть лиш з неба веремію І покажіте чудасію; Хто мав к чому яку кебету, Такого той шукав бенькету, Всі веремію підняли Котляревський, "Енеїда"

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• підняти веремію

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

сильний крик, галас із метушнею, безладним рухом

вир, вихор, коловорот

буря

Джерела

• Словник УЛІФ: веремія