вандрівка

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	вандрі́вка	вандрі́вки
Р.	вандрі́вки	вандрі́вок
Д.	вандрі́вці	вандрі́вкам
З.	вандрі́вку	вандрі́вки
Ор.	вандрі́вкою	вандрі́вками
М.	вандрі́вці	вандрі́вках
Кл.	вандрі́вко*	вандрі́вки*

ван-дрі́в-ка

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -вандр-; суфікси: -ів-к; закінчення: -а.

Вимова

• МФА : [ʋɐnˈdʲrʲiu̯kɐ] (одн.), [ʋɐnˈdʲrʲiu̯ke] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. зах. мандрівка. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від вандри, далі від нім. wandern «бродити, блукати, мандрувати», як і нім. wandeln «блукати, прогулюватися», споріднене з нідерл. wanderen, дфриз. wondria, дав.-англ. wandrian, англ. wander, данськ. vandre, шв. vandra «тс.», дав.-англ. wendan «обертатися, обходити», windan «вертіти, крутити», н.-нім. winden «вити»; українські форми з початковим м виникли, очевидно, внаслідок регресивної дисиміляції у дієслівній основі вандрува-; рос. мандри́ха «волоцюга», мандрова́ть «мандрувати, тинятися, швендяти», білор. вандрава́нне, пол. wędrowanie, чеськ. vandr, словац. vandry, в.-луж. wandrak «блукач», н.-луж. wandrowanje

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: вандрівка