в'язати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	в’яжу́	в’яза́в в’яза́ла	в’яза́тиму	—
Ти	в’я́жеш	в’яза́в в’яза́ла	в’язатимеш	в’яжи́
Він Вона Воно	в’я́же	в’яза́в в’яза́ла в’яза́ло	в’яза́тимете	—
Ми	в’я́жем(о)	в’яза́ли	в’язатимемо	в’яжі́м(о)
Ви	в’я́жете	в’яза́ли		в’яжі́ть
Вони	в’я́жуть	в’яза́ли	в’яза́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.	в’яза́вши
Дієприсл. теп. ч.	в’я́жучи
Пас. дієприкм. мин.	в’я́заний
Безособова форма	в’язано

в’я-за́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 6c.

Корінь: -в’яз-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [ʋjɐˈzɑte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. у що, чим і без додатка. з'єднувати, скріплювати що-небудь, обвиваючи мотузкою і т. ін.; зв'язувати. ◆ немає прикладів застосування.
   1. з ким - чим і без додатка, перен. єднати, сполучати. ◆ немає прикладів застосування.
   2. прив'язувати до чого-небудь. ◆ немає прикладів застосування.
   3. у що і без додатка. поклавши що-небудь на хустку, скатертину і т. ін., з'єднувати їхні кінці у вузол; зав'язувати.
2. обвивати мотузкою руки або ноги, позбавляючи кого-небудь свободи руху; зв'язувати.
   1. перен. позбавляти можливості вільно, самостійно діяти. ◆ Покайтеся перед Богом за дошлюбні зв’язки перед священиком, якому дарована влада «в’язати і відпускати» людям гріхи (Ін. 20, 22-23; 1 Ін. 1, 9), і потім знову бережіть себе в чистоті для вашої другої половини, освятивши свій шлюб таїнством вінчання. https://zhogoli.com.ua/images/zhurnal/Svitlo17.pdf
3. плести що-небудь спицями, гачком і т. ін. ◆ немає прикладів застосування.
4. також без додатка, мед. утворювати з білками тканин організму нерозчинні сполуки, припиняючи запальні процеси. ◆ немає прикладів застосування.
5. також без додатка, спец. мати властивість склеювати, скріплювати тверді матеріали (про розчин вапна, цементу і т. ін.) ◆ немає прикладів застосування.
6. скріплювати дерев'яні частини будівлі врубуванням. ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
дієслова: прив’язатися

Етимологія

Від в’яза́ти, в’я́знути, [в’язни́ти] «ув’язнювати» Ж, в’яз «зв’язка Ж; зав’язь», в’язалець «в’язальник», в’язальник, [в’язій, в’язі́льник Ж] «тс.», в’язальце (бот.), в’язанка, в’язан(ь) «жмутик, букет», в’язба́ «ув’язнення» Ж, в’язень, в’язи (анат.), в’язи «в’язь у санях» Я, в’язи́лазаст. «кайдани», в’язи́ля «в’язальниця» Ба, в’язівка «витка рослина, хміль, березка і под.» Я, в’язільниця «в’язальниця» Ж, Me, в’язіль «зв’язка» Г, Ж, в’язка, в’я́зло «все, чим можна в’язати» Я, в’я́зни́к «в’язень» Г, Ж, в’язниця, в’язо́к «зв’язок (різні частини воза, саней, човна, корзини); хребець», в’я́зня «в’язниця» Ж, в’язу́ра «велика в’язка», в’язь «зав’язь; старовинний вид письма; зв’язок (мех.); [капиця Л]», в’я́зьмо «перевесло» Л, в’я́жучий, в’яза́льний, в’язи́стий «товстошиїй» СУМ, Я, в’язки́й, в’язкува́тий, в’язни́й «шийний», в’язни́чний, в’язу́чий, зв’я́зка, зв’язкі́вець, зв’язо́к, зв’язь, зв’я́зний, за́в’я́зка, зав’язь, зобов’яза́ти, на́в’язь «настирливість», нав’язкува́тий, нав’я́зливий, обв’я́зка, обв’я́зувальник, обв’вязувальний, обо́в’язок, обов’язко́вий, пере́в’яз, перев’я́зка, перев’я́зочна, перев’я́зник, пере́в’язь, перев’я́зочний, перев’язкува́тий «з перехватом посередині» (про посуд), підв’я́зка, пі́дв’язь «(теслярське) місце, де балка запускається в стовп, що її підтримує», підв’я́зувальний, при́в’я́зка, при́в’язок, прив’я́зник, при́в’язь, прив’я́зливий, приязни́й, про́в’язь «середня частина рибальської сітки», розв’я́зка, ро́зв’я́зок, ро́зв’язь, розв’я́зний, ув’я́знювати, у́в’язка, ув’язь, ув’язливий, ув’язнений, ув’язнення — рос. вяза́ть, білор. вяза́ць, д.-рус. вязати, пол. wiązać, чеськ. vázati, словен. viazať, в.-луж. wiazać, н.-луж. wjezaś, болг. ве́жа мак. везе «вишиває», сербохорв. ве́зати, словен. vézati, д.-рус. вѧзати; — psl. vęzati;— основа vęz-, очевидно, є результатом контамінації коренів *ǫz-<праіндоєвр. *anḡh- Пор. д.-рус. ѧзъкъ «вузький», д.-грец. ἄγχω «зв’язую»), лат. ango «звужую») і *verz-, праіндоєвр. *vergh- д.-рус. от-връзѧ «розкрию, відчиню», д.-рус. верзати «в’язати», лит. ver̃žti «стягувати, стискати, давити»); можливо, споріднене з прус. winsus «шия», вірм. viz «тс.»; менш імовірними s припущення про схрещення *ęzati і *v^ьr̥zati (Meіllet MSL 8, 236; Études 215) і про зв’язок з лит. výžti «вити, плести» (Machek ESJČ 679) або з готська windan «вити» та про вплив з боку праіндоєвр. *ǫza «узи» (Брандт РФВ22, 115).— Шанский ЭСРЯ І 3, 242—243; Фасмер І 374; Преобр. 1111; БЕР І 128—129; Brückner 611; Skok III 583—584; Pokorny 42.

Переклад

з'єднувати, скріплювати що-небудь, обвиваючи мотузкою і т. ін.

єднати, сполучати
Англійськаen: join (en)

прив'язувати до чого-небудь

поклавши що-небудь на хустку, скатертину і т. ін., з'єднувати їхні кінці у вузол
Англійськаen: knot (en)

обвивати мотузкою руки або ноги, позбавляючи кого-небудь свободи руху

позбавляти можливості вільно, самостійно діяти

плести що-небудь спицями, гачком
Англійськаen: kneet (en)

утворювати з білками тканин організму нерозчинні сполуки, припиняючи запальні процеси

мати властивість склеювати, скріплювати тверді матеріали
Англійськаen: glue (en)

скріплювати дерев'яні частини будівлі врубуванням

Джерела

• Словник УЛІФ: в'язати