бурлака
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | бурла́ка | бурла́ки |
| Р. | бурла́ки | бурла́к |
| Д. | бурла́ці | бурла́кам |
| З. | бурла́ку | бурла́ки, бурла́к |
| Ор. | бурла́кою | бурла́ками |
| М. | на/у бурла́ці | на/у бурла́ках |
| Кл. | бурла́ко* | бурла́ки* |
бур-ла́-ка
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3*a^ за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -бурлак-; закінчення: -а.
Вимова
ред.- МФА : [bʊrˈlɑkɐ] (одн.), [bʊrˈlɑke] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- заст. людина без постійної роботи і постійного місця проживання. ◆ Ой талане, талане!… Чи ти в полі, чи ти в гаї… З бурлаками гуляєш? Т. Г. Шевченко
- одинокий, неодружений чоловік; парубок. ◆ Так до віку бурлакою й зоставсь наш Гриць Марко Вовчок
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми
ред.Мероніми
ред.Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Переклад
ред.| без роботи, ПМП | |
| парубок | |