бурлака
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | бурла́ка | бурла́ки |
| Р. | бурла́ки | бурла́к |
| Д. | бурла́ці | бурла́кам |
| З. | бурла́ку | бурла́ки, бурла́к |
| Ор. | бурла́кою | бурла́ками |
| М. | на/у бурла́ці | на/у бурла́ках |
| Кл. | бурла́ко* | бурла́ки* |
бур-ла́-ка
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3*a^ за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -бурлак-; закінчення: -а.
Вимова ред.
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- заст. людина без постійної роботи і постійного місця проживання. ◆ Ой талане, талане!… Чи ти в полі, чи ти в гаї… З бурлаками гуляєш? Т. Г. Шевченко
- одинокий, неодружений чоловік; парубок. ◆ Так до віку бурлакою й зоставсь наш Гриць Марко Вовчок
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| без роботи, ПМП | |
| парубок | |