буркотіти

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	буркочу́	буркота́в	буркота́тиму	—
Ти	буркоти́ш	буркота́в буркота́ла	буркота́тимеш	буркоти́
Він Вона Воно	буркоти́ть	буркота́в буркота́ла буркота́ло	буркота́тиме	—
Ми	буркоти́м (-имо́)	буркота́ли	буркота́тимем(о)	буркоті́м(о)
Ви	буркотите́	буркоті́ли		буркоті́ть
Вони	буркотя́ть	буркоті́ли	буркота́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	буркотячи́
Дієприсл. мин. ч.	буркота́вши
Безособова форма	—

бур-ко-ті-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 5b.

Корінь: -буркот-; суфікс: -і; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [bʊrkoˈtʲite]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. те ж саме, що буркотати. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: буркотіти