буркотати
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | буркочу́ | буркота́в | буркота́тиму | — |
| Ти | бурко́чеш | буркота́в буркота́ла | буркота́тимеш | буркочи́ |
| Він Вона Воно |
бурко́че | буркота́в буркота́ла буркота́ло | буркота́тиме | — |
| Ми | бурко́чем (бурко́чемо) | буркота́ли | буркота́тимем(о) | буркочі́м(о) |
| Ви | бурко́чете | буркота́ли | буркочі́ть | |
| Вони | бурко́чуть | буркота́ли | буркота́тимуть | — |
| Дієприкм. теп. ч. | ||||
| Дієприкм. мин. ч. | ||||
| Дієприсл. теп. ч. | буркочачи́ | |||
| Дієприсл. мин. ч. | буркота́вши | |||
| Безособова форма | буркочно | |||
бур-ко-та́-ти
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 6c. II. дієвідміна
Корінь: -буркот-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА: [bʊrkɔˈtɑte]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- недок. перех. і без додатка. говорити тихо і невиразно [≈ 1][▲ 1] ◆ — Ви, діточки (до мене та до Катрі), не слухайте, що стара буркоче Марко Вовчок
- неперех. утворювати одноманітні, приглушені, схожі на булькання звуки; дзюрчати (про річку, струмок і т. ін.) [≈ 3][▲ 3] ◆ По шляху біжать жваві струмочки — крутяться, підстрибують, танцюють, весело про щось буркочуть Васильченко
- неперех. воркувати (про голубів) ◆ Голуб в'ється круг неї [принцеси] і буркоче Леся Українка
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| говорити тихо і невиразно | |
| говорити невиразно і сердито, висловлюючи невдоволення ким-, чим-небудь; бурчати | |
| утворювати одноманітні, приглушені, схожі на булькання звуки; дзюрчати | |
| воркувати | |