буркотун

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	буркоту́н	буркоту́ни
Р.	буркоту́на	буркоту́нів
Д.	буркоту́нові буркоту́ну	буркоту́нам
З.	буркоту́на	буркоту́нів
Ор.	буркоту́ном	буркоту́нами
М.	буркоту́нові буркоту́ну	буркоту́нах
Кл.	буркоту́ну	буркоту́ни

бур-ко-ту́н

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -буркот-; суфікс: -ун-

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. буркотлива людина. ◆ Якою оманливою буває людська зовнішність! Він спочатку не злюбив був оцього буркотуна, а виявилось, що це добросердечна, душевна людина Збанацький

Споріднені слова

• зменш.-пестливі форми:
• іменники:
• прикметники:
• дієслова:
• прислівники:

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: буркотун