буркотливий
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
|---|---|---|---|---|
| Н. | буркотли́вий | буркотли́ва | буркотли́ве | буркотли́ві |
| Р. | буркотли́вого | буркотли́вої | буркотли́вого | буркотли́вих |
| Д. | буркотли́вому | буркотли́вій | буркотли́вому | буркотли́вим |
| З. | буркотли́вого (іcт.) буркотли́вий (неіст.) |
буркотли́ву | буркотли́ве | буркотли́вих (іст.) буркотли́ві (неіст.) |
| О. | буркотли́вим | буркотли́вою | буркотли́вим | буркотли́вими |
| М. | буркотли́вім буркотли́вому |
буркотли́вій | буркотли́вім буркотли́вому |
буркотли́вих |
бур-кот-ли́в-ий
Прикметник, відмінювання 1a.
Корінь: -буркот-; суфікс: -лив; закінчення: -ий.
Вимова ред.
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- схильний буркотати, бурчати; який буркоче, бурчить (про людину) ◆ Він завжди був трохи грубуватий і буркотливий Довженко
- який виражає незадоволення ◆ Випускає [жаба] з себе згуки, раз жалібні, то знов сердиті, буркотливі Коцюбинський
- який часто воркує, любить воркувати (про голубів) ◆ — Чи бачили сивую голубку? …Яка вона? — Сиза, сиза, буркотлива Чубинський
Синоніми ред.
- —
- —
- —
Антоніми ред.
- —
- —
- —
Гіпероніми ред.
Гіпоніми ред.
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| схильний буркотати | |
| який виражає незадоволення | |
| який часто воркує, любить воркувати | |