Морфосинтаксичні ознаки
ред.
бур-ча́-ти
Дієслово недоконаного виду.
Корінь: -бурч-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.
Семантичні властивості
ред.
- недок., розм. перех. і без додатка. говорити невиразно, нерозбірливо ◆ Гапка й собі бурчала щось під носом Франко
- докучливо висловлювати своє невдоволення чим-небудь, дорікати комусь ◆ Молодицям вся неволенька,— У колисці дитина кричить, На припічку та горщик біжить, У запічку свекруха бурчить Народна лірика
- неперех. утворювати одноманітні, приглушені, схожі на булькання звуки; дзюрчати (про річку, струмок і т. ін.)
- безос. утворювати переливчасті звуки низького тону (при переміщенні їжі в шлунку) ◆ У животі в матушки Раїси приємно бурчало вісі ситої м'ясної вечері Донченко
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.
Прислів'я та приказки
ред.
Від ??
прослухати вимову?, файл