бравість

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	бра́вість	—
Р.	бра́вості	—
Д.	бра́вості	—
З.	бра́вість	—
Ор.	бра́вістю	—
М.	бра́вості	—
Кл.	бра́восте*	—

бра́-вість

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 8*a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.

Корінь: -брав-; суфікс: -ість.

Вимова

• МФА: [ˈbrɑu̯ʲisʲtʲ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. властивість за значенням бравий. ◆ Обличчя бабські, без борід, ні бравості у них [дикунів], ні зросту Леся Українка

Етимологія

Від бра́вий, браві́рувати, бравува́ти, брава́да, браву́ра; — рос. бра́вый, білор. бра́вы, пол. brawować, пол. brawada, болг. брави́рам; — очевидно, через російське і, можливо, німецьке посередництво (нім. brav «добрий, чесний, хоробрий») запозичено з французької мови; фр. brave «хоробрий, сміливий, чесний, хороший, славний», фр. bravade «бравада»}, фр. bravoure «хоробрість» виводяться з італійської та іспанської мов; італ. ісп. bravo «хоробрий, сміливий», італ. bravata «зухвалий вчинок, хвастощі», італ. bravura «хоробрість; чванство» походять від лат. bravus «дикий, грубий», яке зводиться до д.-в.-нім. raw, hrao «тс.», спорідненого з англ. raw «сирий», н.-нім. rob «тс.», лат. crūdus «жорсткий, сирий, твердий», cruor «кров», psl. *kry «кров», укр. кров; менш імовірне припущення (Bloch 99; Kopaliński 142) про походження фр. brave від лат. barbarus «варвар».— СІС 107; Шанский ЭСРЯ 1 2, 184—185; Фасмер І 105; Преобр. І 41; Dauzat 111; Kluge—Mitzka 604—605.—Див. ще кров.

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: бравість