божевілець
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | божеві́лець | божеві́льці |
| Р. | божеві́льця | божеві́льців |
| Д. | божеві́льцю божеві́льцеві |
божеві́льцям |
| З. | божеві́льця | божеві́льців |
| Ор. | божеві́льцем | божеві́льцями |
| М. | божеві́льці божеві́льцеві божеві́льцю |
божеві́льцях |
| Кл. | божеві́льцю | божеві́льці |
бо-же-ві́-лець
Іменник, істота, чоловічий рід (тип відмінювання 5*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -бож-; інтерфікс: -е-; корінь: -віл-; суфікс: -ець.
Вимова ред.
- МФА : [bɔʒeˈu̯ʲilet͡sʲ] (одн.), [bɔʒeˈu̯ʲilʲt͡sʲi] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- рідк. психічнохвора, божевільна людина
- зневажл. про нерозсудливу, нерозважливу людину ◆ Погана справа!… Лихий поніс його туди, до тих божевільців М. М. Коцюбинський
Синоніми ред.
Антоніми ред.
Гіпероніми ред.
Гіпоніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від божеві́льний «психічнохворий», божеві́лець Я, божеві́льник «тс.», божеві́лля», божеві́льня «будинок для божевільних», божево́літи «втрачати розум», ст. божевольный (XVIII ст.); — рос. божево́льный «божевільний» (очевидно, з укр.);— власне українське складне утворення, ідо виникло на основі словосполучення божа воля; відображає релігійне уявлення про божевільних (юродивих) як виразників божої волі; Пор. рос. блаже́нный «божевільний».— Даль IV 669; Sadn.— Aitz. VWb. I 365.— Див. ще бог¹, во́ля.
Переклад ред.
| Список перекладів | |