божевілець
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | божеві́лець | божеві́льці |
| Р. | божеві́льця | божеві́льців |
| Д. | божеві́льцю божеві́льцеві |
божеві́льцям |
| З. | божеві́льця | божеві́льців |
| Ор. | божеві́льцем | божеві́льцями |
| М. | божеві́льці божеві́льцеві божеві́льцю |
божеві́льцях |
| Кл. | божеві́льцю | божеві́льці |
бо-же-ві́-лець
Іменник, істота, чоловічий рід (тип відмінювання 5*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -бож-; інтерфікс: -е-; корінь: -віл-; суфікс: -ець.
Вимова
ред.- МФА : [bɔʒeˈu̯ʲilet͡sʲ] (одн.), [bɔʒeˈu̯ʲilʲt͡sʲi] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- рідк. психічнохвора, божевільна людина
- зневажл. про нерозсудливу, нерозважливу людину ◆ Погана справа!… Лихий поніс його туди, до тих божевільців М. М. Коцюбинський
Синоніми
ред.Антоніми
ред.Гіпероніми
ред.Гіпоніми
ред.Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Від божеві́льний «психічнохворий», божеві́лець Я, божеві́льник «тс.», божеві́лля», божеві́льня «будинок для божевільних», божево́літи «втрачати розум», ст. божевольный (XVIII ст.); — рос. божево́льный «божевільний» (очевидно, з укр.);— власне українське складне утворення, ідо виникло на основі словосполучення божа воля; відображає релігійне уявлення про божевільних (юродивих) як виразників божої волі; Пор. рос. блаже́нный «божевільний».— Даль IV 669; Sadn.— Aitz. VWb. I 365.— Див. ще бог¹, во́ля.
Переклад
ред.| Список перекладів | |