бичувати
Українська
ред.
бичувати І
ред.Морфосинтаксичні ознаки
ред.| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | бичу́ю | бичува́в | бичува́тиму | — |
| Ти | бичу́єш | бичува́в бичува́ла | бичува́тимеш | бичу́й |
| Він Вона Воно |
бичу́є | бичува́в бичува́ла бичува́ло | бичува́тиме | — |
| Ми | бичу́єм(о) | бичува́ли | бичува́тимем(о) | бичу́ймо |
| Ви | бичу́єте | бичува́ли | бичу́йте | |
| Вони | бичу́ють | бичува́ли | бичува́тимуть | — |
| Дієприкм. теп. ч. | — | |||
| Дієприкм. мин. ч. | — | |||
| Дієприсл. теп. ч. | бичу́ючи | |||
| Дієприсл. мин. ч. | бичува́вши | |||
| Безособова форма | бичова́но | |||
бичувати (не зазначено розбиття на склади)
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.
Корінь: -бич-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова
ред.- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- рідк. бити бичем; взагалі бити, шмагати. [≈ 1][▲ 1] ◆ І руки ломить [син], головою б'є О білий камінь, то в гущавині Кропивою, терном бичує, тіло І. Я. Франко
- перен. гостро викривати, засуджувати, картати. [≈ 2][≠ 2] ◆ Бичування комплексу меншовартості З державної програми з української літератури
Синоніми
Антоніми
- ↑ ?
- ↑ прославляти
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми
ред.Мероніми
ред.Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія
ред.Від ??
Переклад
ред.| бити бичем; взагалі бити, шмагати | |
| гостро викривати, засуджувати, картати | |
Джерела
ред.бичувати ІІ
ред.Морфосинтаксичні ознаки
ред.| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | бичу́ю | бичува́в | бичува́тиму | — |
| Ти | бичу́єш | бичува́в бичува́ла | бичува́тимеш | бичу́й |
| Він Вона Воно |
бичу́є | бичува́в бичува́ла бичува́ло | бичува́тиме | — |
| Ми | бичу́єм(о) | бичува́ли | бичува́тимем(о) | бичу́ймо |
| Ви | бичу́єте | бичува́ли | бичу́йте | |
| Вони | бичу́ють | бичува́ли | бичува́тимуть | — |
| Дієприкм. теп. ч. | — | |||
| Дієприкм. мин. ч. | — | |||
| Дієприсл. теп. ч. | бичу́ючи | |||
| Дієприсл. мин. ч. | бичува́вши | |||
| Безособова форма | бичова́но | |||
бичувати (не зазначено розбиття на склади)
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.
Корінь: -бич-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова
ред.- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- підпрягати коня або вола для перевезення вантажу на гору, у бездоріжжя і т. ін. ◆ На гору йду — не бичую, а згори йду — не гальмую
- рідк. тягти судно на бичові. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми
ред.Мероніми
ред.Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Від ??
Переклад
ред.| Список перекладів | |
| Список перекладів | |