бешкетник
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | бешке́тник | бешке́тники |
Р. | бешке́тника | бешке́тників |
Д. | бешке́тникові бешке́тнику |
бешке́тникам |
З. | бешке́тника | бешке́тників |
Ор. | бешке́тником | бешке́тниками |
М. | бешке́тникові, бешке́тнику | бешке́тниках |
Кл. | бешке́тнику | бешке́тники |
беш-ке́т-ник
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -бешкет-; суфікс: -ник.
Вимова ред.
- МФА : [beˈʃkɛtnek] (одн.), [beˈʃkɛtneke] (мн.)
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- той, хто робить, зчиняє бешкет; учасник, призвідник бешкету ◆ Впіймати бешкетника не вдалось О. В. Донченко
- учень, який систематично порушує дисципліну, пустує ◆ Боявся він [молодий учитель] не тільки таких бешкетників, як Льонька, а навіть відмінниць — Ліди, Лесі, Рози Іваненко
Синоніми ред.
Антоніми ред.
- —
- —
Гіпероніми ред.
Гіпоніми ред.
Усталені словосполучення, фразеологізми ред.
Споріднені слова ред.
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
той, хто робить, зчиняє бешкет; учасник, призвідник бешкету | |
учень, який систематично порушує дисципліну, пустує | |