белебень

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	бе́лебень	бе́лебні
Р.	бе́лебня	бе́лебнів
Д.	бе́лебневі бе́лебню	бе́лебням
З.	бе́лебень	бе́лебні
Ор.	бе́лебнем	бе́лебнями
М.	бе́лебню	бе́лебнях
Кл.	бе́лебню*	бе́лебні*

бе́-ле-бень

Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 2*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -белебень-.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Белебень

Белебень

Значення

1. розм. високе відкрите місце ◆ Послужив він [Остап] рік, а на другий уже ґрунт і хату купив. Якраз на краю села, на белебні Панас Мирний I, 1949, 133 ◆ Знову виходжу на Володимирську гірку, звідки видно далеко-далеко. Навіть той белебень у Вишгороді, де був Дитинець княгині Ольги Петро Панч, В дорозі, 1959, 307

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: белебень