безумець

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	безу́мець	безу́мці
Р.	безу́мця	безу́мців
Д.	безу́мцеві безу́мцю	безу́мцям
З.	безу́мця	безу́мців
Ор.	безу́мцем	безу́мцями
М.	безу́мцеві безу́мецю	безу́мцях
Кл.	безу́мцю	безу́мці

без-у́м-ець

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 2*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: без-; корінь: -ум-; суфікс: -ець.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. людина, що втратила розум ◆ — Нехай діди, розказуючи внукам Про вчинок мій, їм скажуть: це зробив Безумець Герострат… Самійленко
2. людина, що діє надто нерозсудливо ◆ В цю останню хвилину так несподівано і невчасно з'явилася думка: «Зупинися, безумцю! На кого руку підіймаєш?» Шиян

Синоніми

1. —
2. —

Антоніми

1. —
2. —

Гіпероніми

1. —
2. —

Гіпоніми

1. —
2. —

Холоніми

1. —
2. —

Мероніми

1. —
2. —

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

людина, що втратила розум
Російськаru: безумец (ru) чол.

людина, що діє надто нерозсудливо
Російськаru: безумец (ru) чол.

Джерела

• Словник УЛІФ: безумець