безумець
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | безу́мець | безу́мці |
| Р. | безу́мця | безу́мців |
| Д. | безу́мцеві безу́мцю |
безу́мцям |
| З. | безу́мця | безу́мців |
| Ор. | безу́мцем | безу́мцями |
| М. | безу́мцеві безу́мецю |
безу́мцях |
| Кл. | безу́мцю | безу́мці |
без-у́м-ець
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 2*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Префікс: без-; корінь: -ум-; суфікс: -ець.
Вимова ред.
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- людина, що втратила розум ◆ — Нехай діди, розказуючи внукам Про вчинок мій, їм скажуть: це зробив Безумець Герострат… Самійленко
- людина, що діє надто нерозсудливо ◆ В цю останню хвилину так несподівано і невчасно з'явилася думка: «Зупинися, безумцю! На кого руку підіймаєш?» Шиян
Синоніми ред.
- —
- —
Антоніми ред.
- —
- —
Гіпероніми ред.
- —
- —
Гіпоніми ред.
- —
- —
Холоніми ред.
- —
- —
Мероніми ред.
- —
- —
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| людина, що втратила розум | |
| людина, що діє надто нерозсудливо | |