бандурист
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | бандури́ст | бандури́сти |
| Р. | бандури́ста | бандури́стів |
| Д. | бандури́стові бандури́сту |
бандури́стам |
| З. | бандури́ста | бандури́стів |
| Ор. | бандури́стом | бандури́стами |
| М. | бандури́стові бандури́сту |
бандури́стах |
| Кл. | бандури́сту | бандури́сти |
бан-ду-ри́ст
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -бандур-; суфікс: -ист.
Вимова ред.
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- музикант, який грає на бандурі, або співак, що акомпанує собі на бандурі. ◆ Капела бандуристів
- етн. в Україні з давніх часів: мандрівний народний співець, що акомпанував собі на бандурі й нерідко сам складав пісні та думи; кобзар. ◆ Бандуристе, орле сизий, Добре тобі, брате: Маєш крила, маєш силу, Є коли літати (Т. Шевченко).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |
| |
| Список перекладів | |