баламутство
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | баламу́тство | баламу́тства |
| Р. | баламу́тства | баламу́тств |
| Д. | баламу́тству, баламу́тствові | баламу́тствам |
| З. | баламу́тство | баламу́тства |
| Ор. | баламу́тством | баламу́тствами |
| М. | баламу́тстві | баламу́тствах |
| Кл. | баламу́тство* | баламу́тства* |
ба-ла-му́т-ство
Іменник, неістота, середній рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -баламут-; суфікс: -ств; закінчення: -о.
Вимова ред.
- МФА : [bɐlɐˈmut͡stwɔ] (одн.), [bɐlɐˈmut͡stʋɐ] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- дії, поведінка баламута. ◆ — Гляди, щоб за баламутство і розбій не забряжчав іржавими кайданами до самого Сибіру М. П. Стельмах
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від праслов'янської форми, від котрої також виникли укр., біл. баламу́т «обманщик», укр. баламу́тити, белор. баламу́цiць, польск. bałamącić, bałamucić (остання форма, вочевидь, з укр. чи біл.); перша частина відповідає бала- в балагу́р, друга — рос. мутити з *mǫtiti. (Використані матеріали словника М. Фасмера.)
Переклад ред.
| Список перекладів | |