Пригарівка
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | Пригарівка | — |
| Р. | Пригарівки | — |
| Д. | Пригарівці | — |
| З. | Пригарівку | — |
| Ор. | Пригарівкою | — |
| М. | Пригарівці | — |
| Кл. | Пригарівко* | — |
При-га-рів-ка
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка); власна назва (топонім).
Префікс: При-; корінь: -гар-; корінь: -ів-; суфікс: -к; закінчення: -а.
Вимова
ред.- МФА: [preɦɐrʲiu̯kɐ]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- геогр. село в Україні, у Кременчуцькому районі Полтавської області, кол. назва Міняйлівка. [≈ 1] ◆ Село Пригарівка, яке виникло на чумацькому шляху і мало першу назву Міняйлівка (бо тут чумаки обмінювали заморених волів на свіжих, оплачуючи своїм товаром — сіллю), мало свою назву і своїх землевласників. Після скасування кріпосного права, основні масиви землі належали великому землевласнику Родзянку, який жив у Санкт-Петербурзі, а управління маєтком розташовувалося у Миргороді. ◆ Із з 1870 року, як свідчить офіційний документ — метрика, — призначений священик Сімеон С о к о л о г о р с ь к и й , котрий веде значну просвітницьку роботу як у самому селі Пригарівці, так і у прилеглих козацьких хуторах, що відносились до приходу Різдвяно-Іоанно-Предтеченської церкви. Ці хутори станом на 1887 рік відносилися до Бригадирівської, а згодом — до Бреусівської волості.
Синоніми
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми
ред.Мероніми
ред.Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Від ??
Переклад
ред.| Список перекладів | |