Микулинці
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | — | Мику́линці |
| Р. | — | Мику́линців |
| Д. | — | Мику́линцям |
| З. | — | Мику́линців |
| Ор. | — | Мику́линцями |
| М. | — | на/у Мику́линцях |
| Кл. | — | Мику́линці |
Ми·ку́·лин·ці
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання мн. <ч 5*a> за класифікацією А. А. Залізняка); форми однини не використовуються.
Корінь: -микул-; суфікси: -ин-ц-; закінчення: -і
Значення ред.
- геогр. назва кількох населених пунктів в Україні ◆ Микулинці мають майже стандартний набір архітектурних пам'яток центрально-європейського міста: замок, костел, палац, старовинний цвинтар.
Синоніми ред.
- -
Антоніми ред.
- -
Гіпероніми ред.
Гіпоніми ред.
- -
Усталені словосполучення, фразеологізми ред.
Споріднені слова ред.
- зменш.-пестливі форми:
- іменники:
- прикметники:
- дієслова:
- прислівники:
Етимологія ред.
За однією з версій, назва селища походить від імені його засновника — воєводи князя Василька Микули. Згідно з іншою, — від давньої церкви святого Миколая, яку збудували тут монахи.
Переклад ред.
| Список перекладів | |
| |