Антонюки

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	—	Антонюки́
Р.	—	Антонюкі́в
Д.	—	Антонюка́м
З.	—	Антонюки́
Ор.	—	Антонюка́ми
М.	—	на/у Антонюка́х
Кл.	—	Антонюки́

Ан-то-ню-ки́

Іменник, неістота (тип відмінювання мн. <1b> за класифікацією А. А. Залізняка); форми однини не використовуються; власна назва (топонім).

Корінь: -Антонюк-; закінчення: -и.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. село в Україні, Одеській області ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: Антонюки