абетка

(Перенаправлено з Абетка)
Це стабільна версія, перевірена 18 січня 2021. 8 змін очікують на перевірку.

Українська

ред.

Морфосинтаксичні ознаки

ред.
відмінок однина множина
Н. абе́тка абе́тки
Р. абе́тки абе́ток
Д. абе́тці абе́ткам
З. абе́тку абе́тки
Ор. абе́ткою абе́тками
М. абе́тці абе́тках
Кл. абе́тко* абе́тки*

абе́тка

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -абетк-; закінчення: .

Вимова

ред.

Семантичні властивості

ред.

Значення

ред.
  1. сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певпому усталеному порядку; алфавіт, азбука. Один чи два рази проказала ◆ За Чумаком абетку і вже на другий день, дивуючись сама з себе, назвала всі літери. Речмедін В. О., «Весняні грози, 1961, 224»
  2. книжка для початкового навчання грамоти; буквар ◆ немає прикладів застосування.
  3. перен. основні, початкові відомості з якоїсь науки; найпростіші положення, основи чого-небудь ◆ немає прикладів застосування.


Синоніми

ред.
  1. алфавіт
  2. азбука
  3. альфабет

Антоніми

ред.

Гіпероніми

ред.

Гіпоніми

ред.

Холоніми

ред.

Мероніми

ред.

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

ред.
  • за абеткою — за порядком літер, прийнятим в абетці (алфавіті).==== Колокації ====

Прислів'я та приказки

ред.

Споріднені слова

ред.
Найтісніша спорідненість


Етимологія

ред.

фонетичні варіанти: абе́тло, заст. абе́тний[1]елементарний — власне українська назва азбуки, утворена за назвами двох перших літер алфавіту а і б (бе), очевидно під впливом назв азбука, альфабет і пол. abecadło (від вимови перших трьох букв a, be, ce)

  • Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.
  • Sadnik L., Aitzetmüler R. Vergleichendes Wörterbuch der slawischen Sprachen

Примітки:

  1. Пискунов Ф. Словарь живого народного, письменного и актового языка русских южан Российской и Австро-Венгерской Империй. Киев, 1875


Переклад

ред.
сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певпому усталеному порядку; алфавіт, азбука
книжка для початкового навчання грамоти; буквар
основні, початкові відомості з якоїсь науки; найпростіші положення, основи чого-небудь

Джерела

ред.
  • Словник української мови в 11-ти томах, К.: Наукова думка, том І, 1970
  • Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник / За ред. Ю. О. Карпенка. Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 1997. — 250 с.