ґава

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	ґа́ва	ґа́ви
Р.	ґа́ви	ґа́в
Д.	ґа́ві	ґа́вам
З.	ґа́ву	ґа́в
Ор.	ґа́вою	ґа́вами
М.	ґа́ві	ґа́вах
Кл.	ґа́во	ґа́ви

ґа́-ва

Іменник, істота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -ґав-; закінчення: -а.

Вимова

• МФА: [ˈgɑʋɐ]

• прослухати вимову

• УФ: [ґа́ва]

Семантичні властивості

Ґава

Значення

1. птах з ряду Горобцеподібних, з чорним або сірим пір'ям; те саме, що ворона ◆ Важка ґава перелітала двір, махаючи своїми незграбними крилами. Словник Б. Грінченка
2. перен. неуважна, нерозторопна людина; роззява ◆ Цілу чверть ловив наш Петя в класі ґав. Д. Білоус

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• ґав ловити
• ні пава ні ґава
• мов ґаву ковтнув

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: ґавенятко прізвища: Ґавинчук ін. іменники: ґавеня, Ґава, Ґавка прикметники: ґав'ячий, ґавин дієслова: ґавити, ґавитися

Етимологія

Від ??

Переклад

птах
Англійськаen: crow (en) Нідерландськаnl: kraai (nl) Російськаru: ворона (ru) жін.

неуважна, нерозторопна людина

Джерела

• Словник УЛІФ: ґава
• Етимологічний словник української мови, (ред.) Рудницький Я., Вінніпеґ, Канада, 1972
• Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови. Видавництво "Перун", 2005
• Словник-довідник з українського літературного слововживання. Головащук С., Київ, Наукова думка, 2004
• Этимологический словарь русского языка Фасмер М., Москва, 1964