інкримінувати
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | інкриміну́ю | інкриміну́вав | інкриміну́ватиму | — |
| Ти | інкриміну́єш | інкриміну́вав інкриміну́вала | інкриміну́ватимеш | інкриміну́й |
| Він Вона Воно |
інкриміну́є | інкриміну́вав інкриміну́вала інкриміну́вало | інкриміну́ватиме | — |
| Ми | інкриміну́єм(о) | інкриміну́вали | інкриміну́ватимем(о) | інкриміну́ймо |
| Ви | інкриміну́єте | інкриміну́вали | інкриміну́йте | |
| Вони | інкриміну́ють | інкриміну́вали | інкриміну́ватимуть | — |
| Дієприкм. теп. ч. | — | |||
| Дієприкм. мин. ч. | — | |||
| Дієприсл. теп. ч. | інкриміну́ючи | |||
| Дієприсл. мин. ч. | інкриміну́вавши | |||
| Безособова форма | інкриміно́вано | |||
інкримінувати (не зазначено розбиття на склади)
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.
Префікс: ін-; корінь: -крим-; суфікси: -і-н-ува; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА: [inkremʲinʊˈu̯ɑte]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- недок. і док., перех., кому що і кого в чому. обвинувачувати кого-небудь у чомусь; ставити комусь щось за провину [▲ 1] ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія ред.
Від криміна́л «карний злочин; (заст.) в'язниця», криміналі́ст, криміналі́стика, криміна́льник «карний злочинець», криміна́льщина «кримінал, злочин», креміна́р «кримінал» Ж, криміналісти́чний, криміна́льний, ст. кримѣнальний (XVII ст.);— рос. кримина́л «карний злочин», білор. крыміна́л «тс.», пол. kryminał «тс.; в'язниця», чеськ. словац. kriminál «в'язниця», болг. криминален «кримінальний», мак. криминал «карний злочин», сербохорв. кри̏мина̄лан «кримінальний», словен. kriminálen «тс.»;— запозичення з латинської мови; лат. crīminālis «карний; той, якому загрожує судова кара» є похідним від лат. crīmen «обвинувачення; провина; гріх; злочинець», пов'язаного з лат. cerno «розрізняю, бачу; пізнаю; вирішую, ухвалюю; просіюю», спорідненим з psl. krojiti, укр. кро́їти.— СІС 370; Шанский ЭСРЯ П 8, 393; Фасмер II 377; Sławski III 198; Kopaliński 358; Holub—Lyer 268; Skok II 196; Walde—Hofm. I 205, 291; Ernout — Meillet I 116, 151.— Див. ще край¹, кро́їти.— Пор. декре́т, дискриміна́ція, кри́за¹, кри́тика.
Переклад ред.
| Список перекладів | |