імунітет

Це стабільна версія, перевірена 11 січня 2024. Є зміни в шаблонах, що очікують на перевірку.

Українська

ред.

Морфосинтаксичні ознаки

ред.
відмінок однина множина
Н. імуніте́т імуніте́ти
Р. імуніте́ту імуніте́тів
Д. імуніте́тові
імуніте́ту
імуніте́там
З. імуніте́т імуніте́ти
Ор. імуніте́том імуніте́тами
М. на/в імуніте́ті на/в імуніте́тах
Кл. імуніте́ту* імуніте́ти*

і-му-ні-те́т

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -імун-; суфікс: -ітет.

Вимова

ред.

Семантичні властивості

ред.

Значення

ред.
  1. мед., біол. несприйнятливість організму до збудників заразних хвороб, до отруєння; стійкість організму проти зараження, отруєння
    ◆ Несприйнятливість до проникнення паразитів, до дії їх отруйних продуктів і взагалі до дії чужорідних речовин, що потрапляють в організм, зветься імунітетом. , «Наука і життя, 9», 1956 р.
    ◆ Людина, що перенесла інфекцію, стає несприйнятливою до повторного зараження — набуває активного імунітету. , «Підручник дезінфекції», 1953 р.
  2. юр. звільнення дипломатичних працівників від деяких правових норм тієї держави, в якій вони акредитовані
    ◆ На працівників торгпредства … не можуть не поширюватися ті самі дипломатичні привілеї та імунітети, якими користуються відповідальні категорії співробітників посольств. , «Радянська Україна, 8.II», 1962 р.

Синоніми

ред.
  1. несприйнятливість, резистентність
  2. недоторканність

Антоніми

ред.

Гіпероніми

ред.

Гіпоніми

ред.

Холоніми

ред.
  1. лімфоцити

Мероніми

ред.

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

ред.

Колокації

ред.

Прислів'я та приказки

ред.

Споріднені слова

ред.
Найтісніша спорідненість

Етимологія

ред.

Від німецької мови; нім. immun «несприйнятливий; недоторканний», Immunität, immunisieren походять від лат. immūnis «вільний від обов'язків, повинностей» (immūnitās «звільнення від повинностей»), утвореного заперечною часткою in- (>im-) «не-» та іменником mūnia (<moenia) «обов'язки, заняття», спорідненого з дінд. máyatē «міняє», psl. měna, укр. мі́на, міня́ти. — СІС 278; Шанский ЭСРЯ II 7, 56—57; ССРЛЯ 5, 305; Kopaliński 419; Klein 774; Walde—Hofm. I 255,683. — Див. ще міна. — Пор. амуніція, комуна.


Переклад

ред.
Список перекладів

Джерела

ред.