єлей
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | єле́й | — |
| Р. | єле́ю | — |
| Д. | єле́ю єле́єві |
— |
| З. | єле́й | — |
| Ор. | єле́єм | — |
| М. | єле́ї єле́ю |
— |
| Кл. | єле́ю* | — |
є-ле́й
Іменник, неістота, чоловічий рід, I відміна (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Корінь: -єлей-.
Вимова ред.
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- рослинна, переважно маслинова олія, що використовується для церковних обрядів; олива. ◆ А це прошу прийняти й записать на монастир мою малу лепту: ладан, смирну і єлей, — промовив нишком. Нечуй-Левицький, III, 1956, 366.
- перен. те, що заспокоює, втішає, вихваляє. ◆ У літературній критиці не можна терпіти ні солодкого єлею, ні замашної дубинки. Про багатство літератури, 1959, 102.
Синоніми ред.
Антоніми ред.
Гіпероніми ред.
Гіпоніми ред.
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| рослинна, переважно маслинова олія | |
| те, що заспокоює, втішає, вихваляє | |
Джерела ред.
- Словник УЛІФ: єлей
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 497.