Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	ціві́каю	ціві́кав ціві́кала	ціві́катиму	—
Ти	ціві́каєш	ціві́кав ціві́кала	ціві́катимеш	ціві́кай
Він Вона Воно	ціві́кає	ціві́кав ціві́кала ціві́кало	ціві́катиме	—
Ми	ціві́каєм(о)	ціві́кали	ціві́катимем(о)	ціві́каймо
Ви	ціві́каєте	ціві́кали		ціві́кайте
Вони	ціві́кають	ціві́кали	ціві́катимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	ціві́каючи
Дієприсл. мин. ч.	ціві́кавши
Пас. дієприкм. теп. ч.	—
Безособова форма	—

ці-ві́-ка-ти

Корінь: -цівік-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

недок., розм. видавати звуки «цівців» (про горобців та деяких інших птахів). ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів

цівікати