Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	цо́кну	цо́кнув цо́кнула	цо́кну	—
Ти	цо́кнеш	цо́кнув цо́кнула	цо́кнеш	цо́кни
Він Вона Воно	цо́кне	цо́кнув цо́кнула цо́кнуло	цо́кне	—
Ми	цо́кнем	цо́кнули	цо́кнем(о)	цо́кнім(о)
Ви	цо́кнете	цо́кнули		цо́кніть
Вони	цо́кнуть	цо́кнули	цо́кнуть	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. мин. ч.
Дієприкм. пас. мин. ч.
Безособова форма	—

цокнути (не зазначено розбиття на склади)

Префікс: цокн-; корінь: --у-; суфікс: -+ти-

док., чим, об що, по чому і без додатка. однокр. до цокати 1. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
перех. і без додатка, розм. ударити чим-небудь когось; убити. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від ??

цокати

ударити чим-небудь когось; убити

цокнути