цаль

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	ца́ль	ца́лі
Р.	ца́ля	ца́лів
Д.	ца́лю ца́леві	ца́лям
З.	ца́ль	ца́лі
Ор.	ца́лем	ца́лями
М.	ца́лі ца́лю	ца́лях
Кл.	ца́лю*	ца́лі*

ца́ль

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -цаль-.

Вимова

• МФА : [ˈt͡sˈɑlʲ] (одн.), [ˈt͡sɑlʲi] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: [цал`]

Семантичні властивості

Значення

1. діал., заст. дюйм ◆ У дверцях [тюрми] малі віконця на кілька квадратових цалів завбільшки І. Я. Франко, 1950 р. [СУМ-11] ◆ Ксеня крокує поруч з Василиною, сапа в сапу, намагаючись на цаль не відстати від захланної до праці ланкової Володимир Бабляк, «Вишневий сад», 1960 р. [СУМ-11]

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: цаль
• Цаль // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.